Єлецька (Чернігівська) ікона Пресвятої Богородиці.

Розмір іконної дошки 20х27 см.

Ікона писана – ручна робота.

Ікона написана олійними фарбами на липовій дошці з дубовими шпонками, по нанесеному левкасу, німби із сусального золота, лакове покриття.

На Єлецькій Чернігівській іконі зображено ялину, серед зелених гілок якої поміщається сам образ Богоматері з Предвічним Немовлям на колінах.

Коли прп. Антоній Печерський (скон. 1072 р.) у 1060 році був вигнаний з Києва великим князем Ізяславом (1054-1073), він таємно пішов у межі Чернігова. Там він викопав собі на горах Болдиних печеру і став вести усамітнене подвижницьке життя. У цей саме час ним і була знайдена ікона Божої Матері. Він побачив її на ялині, що сяяла світлими променями, так що вона здавалася оточеною вогнем.

Завдяки сприянню Чернігівського князя Святослава прп. Антоній на місці знайдення ікони заснував обитель і побудував кам’яну церкву в ім’я Успіння Богоматері. Як обитель, так і явлена ікона, яка була поставлена в цій обителі, були названі Єлецькими. Єлецька обитель існувала до часів навали на Русь татар. 1238 року татарські полчища Батия вторглися в межі руських володінь і зруйнували як церкву, так і обитель, засновані прп. Антонієм. Єлецька ікона, однак, збереглася у нутрощах монастирської стіни.