Ікона святого преподобного Прохора Лободника Києво-Печерського
Ікона писана – ручна робота.
Ікона виконана олійними фарбами на липовій дошці з дубовими шпонками, вкритою левкасом, німб із сусального золота, лакове покриття.
Святий Прохор прийшов до Печерського монастиря зі Смоленська до ігумена Іоана і прийняв від нього святий ангельський образ. Став він подвизатися старанно в доброчесностях і привчив себе до великої помірності, так що позбавив себе і звичайного хліба, але збирав він траву лободу і, протираючи її своїми руками, робив собі хліб і ним харчувався. У літню пору він заготовляв його на весь рік і, коли знову наставало літо, робив те ж для наступного року, так що за все життя він не потребував звичайного хліба, і прозваний він був «лободник», тому що крім просфори в церкві, в келії не їв ніколи навіть овочів, але тільки лободу, і не пив нічого, крім води.
Бог, побачивши терпіння святого в такій помірності, створив для нього ту гіркоту хліба, зробленого із лободи, в солодкість. І була йому замість печалі радість. Ніколи не сумував цей блаженний, але в радості працював Богу. Не боявся він ніколи набігів ворогів, бо жив, як птах, не маючи нічого, крім лободи, так що не міг він зрівнятися з євангельським багачем, який говорив: «І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» (Лк. 12:19). Але і за траву ту, заготовлену на рік, картав себе, кажучи: «Прохор, в цю ніч зажадають від тебе душу твою, а що приготував ти — кому буде?» На ділі виконав цей блаженний слово Господнє: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» (Мф. 6:26).
В акафісті всім преподобним Печерським про нього сказано: «Радуйся, Прохоре, чудотворче блаженний, бо ти хлібами з лободи і сіллю з попелу людей голодних нагодував». Пам’ять преподобного Прохора вшановується 23 лютого.
.
